Щоб відповісти на це запитання, ми повинні звернутися до доісторичних часів, оскільки завжди і скрізь людині потрібно було шукати спосіб перетинати струмки і річки, що зустрічалися на її шляху. Ймовірно, сама природа надала людині перший міст, коли упоперек якогось струмка впало дерево. Людина легко могла це скопіювати. Напевно, довгий час використовувалися саме такі дерев’яні мости, перш ніж якийсь доісторичний інженер не придумав насипати посеред струмка камені і перекинути колоди від них до берегів. Так вийшов простий балочний міст з однією недосконалою опорою.

Наступним кроком при будівництві моста через широкий неглибокий струмок була споруда декількох опор і з’єднання їх за допомогою колод або кам’яних плит. Дві колоди укладалися поряд і на них клалася поперечина. В результаті виходив дерев’яний балочний міст, дуже схожий на такі мости, що до цих пір будуються через невеликі струмки в сільській місцевості. Крупніші балочні мости зараз будуються на залізних, а наймогутніші – на сталевих балках. Опори моста повинні бути міцними, оскільки, якщо вони осядуть або будуть змиті водою, весь міст може звалитися.

Сьогодні інженери зазвичай прагнуть встановити опори моста якомога глибше, а це часто пов’язано з величезним об’ємом земляних робіт. Наприклад, при споруді моста Ідз через Міссісіпі в місті Сент-Луїс (штат Міссурі) опори були вкопані нижче за рівень води на 40 метрів, а для моста через затоку між Сан-Франциско і Оклендом – навіть на 70 метрів!